Дневник питания за 05.04.2025

Давно не пила. С семьёй открыли стаааарую заначку. Амарето 2019 года.

Чуть позитивной истории из личной жизни подруги. Как важно отношение в предпочтениях по питанию...
История
Коли мій хлопець (тепер уже чоловік) знайомив мене зі своїми батьками, майбутня свекруха одразу спитала: чи не маю я алергії на якісь продукти, чи є такі страви, яких не люблю й точно не їстиму (мене обсипає від цитрусових, а ще я терпіти не можу білу рибу — особливо карасів і щуку!).

Все, що я сказала, свекруха уважно занотувала у свій товстий записник. Побачивши мій здивований погляд, вона усміхнулася й пояснила: «У мене чоловік, четверо синів, три невістки та шість онуків — від малечі до школярів. У кожного свої особливості — хтось чогось не їсть, хтось має алергію. Щоб нікого не образити й кожному було що покуштувати, я все записую, а потім перед святами перечитую й складаю меню так, щоб у кожного було хоча б дві улюблені страви».

Минуло кілька місяців. Ми вже подали заяву до РАЦСу, і я потрапила на річницю весілля його батьків. Я була вражена! Стіл ломився від страв: кілька видів гарячого, салати, закуски, печиво, пляцки. Але найбільше мене здивували маленькі таблички біля кожної страви — на кожній була наклейка зі складом! Навіть якщо у страві було лише два інгредієнти — все одно табличка. Виявилося, що свекруха має навіть спеціальний маленький принтер, яким ці наклейки друкує.

І я згадала, як мама з бабусею все життя намагалися мені підсунути ненависну білу рибу — кришили її в салати, робили рулети, ховали в бутерброди. яЯкось на Новий рік мама навіть приготувала повністю рибне меню, і я зустрічала 2015-й з тарілкою яблук, бо більше нічого не могла їсти. І ніхто — ні мама, ні бабуся — досі не вірять, що мені від тієї риби просто погано.

А тут — зовсім інше ставлення. Тепле, уважне, поважне. Таке, що я ледь не розплакалася при всіх. Свекруха часто повторює: «Треба поважати уподобання й звички інших. Усі ми різні».