Когда-то очень давно,в юности кажется,что где-то уже в прошлой
жизни,я увлекалась сочинением стихов писала тексты песен...
Вот решила вспомнить.
Снова попробовала изложить свои мысли на бумаге.
Спустя много лет-прям не вериться что снова хочу писать.
Мне во многое сейчас не вериться!
Свежее творение не презентую.Но одно из тех что было написано давно
все же выложу.
У когось серце згасить вітер,
а в когось замете зима
Чи є кохання в цьому світі?-
Не знаеш ти і навіть я
Ніхто не знає-
просто вірить що очі можуть спалахнуть,
що ранок більш не буде сірим
і хтось прошепче"В добру путь"....
Що хтось, чекатиме удома,
Що хтось, страждатиме вночі
і що не будє брати втома писати пісні и вірші,
і що колись сплетуться руки,
тіла сплетуться і життя
і що не буде в них розлуки...
Розлуки ,зради й каяття...
Хтось, подарує ніжні квіти,
всміхнеться, щиро обійма...
А в когось серце згасить віцтер...
А в когось замете зима.....
Дякую